“Нехай цього року Йоль буде холодним та сумним, а колядники - мовчазними. Нехай наші дні та ночі будуть дуже темними й моторошними, з відьмами, дикими перевертнями й закривавленими язичницькими дияволами. Але така воля нашого барона і ми маємо бути вдячними”

‍

Колись квітуче місто десь на півночі, тепер холодне і безрадісне. Барон Магнус, керований голосом з під землі, примушує чоловіків добувати вугілля, аби звільнити того, хто пообіцяв йому силу. Йоль - скасовано, радість помирає. Тим часом, таємничий добрий дух (або ж ні…?), за допомоги сяйної родини, порушуючи новий порядок у місті приносить дітям іграшки, що оживають.

‍

Новий Рік та Різдво вже минули, й хоча трохи із запізненням, хотілося б розповісти про цю чудову казкову історію. Комікс, автором якого є Ден Мора, я придбав вже доволі давно (правду кажучи, це один з перших графічних романів, які потрапили мені до рук) та проковтнув його першого ж вечора!

‍

Що вразило, так це нордична атмосфера, стримані стильні кольори (за виключенням яскравих видінь одного з головних героїв, що є результатом приготування та поїдання супу зі смачних лісових грибів) та інший погляд на свято та постать звичного нам Санта Клауса. Певною мірою, ця історія подібна до мультфільму “Клаус”, який вийшов кілька років тому. Він теж пропонує цікавий, та певною мірою, похмурий погляд на цього казкового персонажа.

‍

Також, я навмисне використав термін “одного з головних героїв”, тому що історія не сконцентрована лише на Клаусі, а радше пропонує нам низку персонажів, кожен з яких має свій бекграунд, відносини з іншими дійовими особами у минулому тощо.

‍

Тож, водночас темна та аскетична, ця історія залишає післясмак казки, не солодко-строкатої, а радше гірко-ностальгічної (для Ретро Найтів!). Казки про віру в людей. Про те, що немає поганих дітей, а що є - то вирішувати вам. Про те, що потрібно не тільки вірити, а ще й робити. Про те, що ні іграшки, ні розваги не замінять часу з рідними, часу з вашими дітьми. А ще - що наш найголовніший скарб - це наша уява.