“Пройдисвіти з Кведлінбургу” виграли престижну нагороду Spiel des Jahres відразу після релізу у 2018. З тих пір вони набрали ще з десяток нагород та номінацій і стали однією з топових сімейних настолок як на Західному ринку, так і у нас. Ми вирішили дізнатися що ж такого привабливого в цій грі, розпитавши Олену, людину яка закохалася і придбала її собі зігравши лише один раз.

- Чи важко було втягнутися в гру вперше?

Олена: Зовсім ні, один з плюсів гри:  механіка дуже проста і стає зрозумілою всім гравцям вже після першого раунду гри

- Чи заважало насолоджуватися грою те що ти не знала правил і розбиралася по ходу діла?

Олена: Ні, правила нескладні, їх легко освоїти (якщо не помиляюсь гра розрахована на вік 10+, тому в них точно легко розібратись)

- Що найбільше зачіпило?

Олена: Сподобалась тематика (магія, варіння зілля), а також ігрова механіка: кожен гравець будує свою стратегію, але не має можливості заважати іншим, плюс присутній певний момент “удачі”. Як результат, можна грати із зовсім незнайомими людьми

- Тобі взагалі подобається такий сеттінг (алхімія, магія) чи просто зайшла саме ця гра?

Олена: О так! Мені подобається магічна тематика!

- Що здалося найцікавішим з ігрових механік?

Олена: Мені сподобалось те, що ти БУКВАЛЬНО змішуєш інгредієнти для свого зілля. В даному випадку це не метафора і це досить прикольно

- Що не сподобалося чи здавалось нудним або нецікавим?

Олена: Гра йде, здається, 9 раундів і як мені здалось не передбачає зміни стратегії від раунда до раунда, тобто скоріш за все будеш притримуватись обраної стратегії від початку і до кінця

- Ти купила цю гру після того як спробувала її вперше. Чому?

Олена: Нескладні правила, легко зіграти з друзями або навіть малознайомими людьми. Якщо всі освоїли правила, раунд триватиме десь 40-50хвилин, що я вважаю оптимально

- Як би ти оцінила гру в цілому? Баланс, складність, реіграбильність?

Олена: Як на мене гра - збалансована, є механізми які допомагають гравцям вирватись вперед, якщо вони відстали, нескладна. Стосовно реіграбельності: в наборі є кілька варіантів гри, залежно від обраних інгредієнтів і т.д., це не змінює основних правил, але впливає на стратегії і саму механіку, також є доповнення тому, якщо не помиляюсь можна зіграти до 6 ігор на базі основної гри

- Як ти ставишся до настолок взагалі? Чи часто граєш? Якщо так, то які ігри улюблені?

Олена: Я граю інколи з друзями і “в задоволення” не вважаю себе сильно тямущою в світі настолок. Для мене тут є одна проблема: досить часто цікаві настолки розраховані на малу кількість людей (3,4,5), а компанії переважно більші. Тому, коли збирається народ доводиться обирати, спираючись на кількість людей… А це включає обмежене коло ігор. Мені подобається “Незбагненне” за Лавкрафтом, “7 чудес”, “Пройдисвіти” поки ще не набридли. О! Найбільше мабуть PathFinder сподобався. А для компанії багато що підійде, від Мафій до Мемології і “вибухових кошенят”. Ще гарно заходять ігри на асоціації, типу Тіні: Амстердам, CodeNames  і т.д.

- Як ти думаєш, чи часто гратимеш в "Пройдисвітів" в майбутньому? В яких ситуаціях?

Олена: Думаю спочатку переграю в них з усіма друзями, а потім подивлюсь чи не набридне))

“Пройдисвіти” гра дуже динамічна і різноманітна через великий рівень варіативності та дрібки хаосу, який є невід’ємною частиною гри. Щоразу коли ти тягнеш фішку з мішечка, є шанс що вся твоя стратегія не буде нічого варта бо вдача відвернулася від тебе. До того ж, з кожним кроком тобі доводиться коригувати свої плани та переоцінювати ситуацію відносно нових умов.

Розслабишся ти лише після 9-го раунду, а до того точно будеш в захваті намагаючись поєднати стратегічне мислення з безжалісними ударами фортуни.