Четверте покоління (1987-1997 роки) розпочала приставка  PC Engine. Вона потрапила в книгу рекордів Гіннеса як приставка, яка мала найменші розміри (14 см * 14 см * 3.8см). Для порівняння, вона була вдвічі менша за Famicom.

    В Японії її випустили в 1987 році. В США вона вийшла під назвою TurboGrafx-16 в 1989 році. А в Європі взагалі в обмеженій кількості під назвою TurboGrafx. В нашій країні вона відома тільки тим, хто цікавиться ретро-іграми.

    Ідея створення цієї приставки з'явилася у фірми Hudson, яка до цього створювала для Nintendo відеоігри та проводила фестивалі разом з кумиром дітей, якого всі звали "Майстром Такахаші". Саме його зобразили у відомій грі для Famicom - "Hudson's Adventure Island" про пригоди на острові, яка в нас дуже часто зустрічалась в багатоігровках. Фірма Hudson не мала можливості виробляти свій продукт, тому  заручилася підтримкою з відомим в Японії виробником електроніки NEC. За рахунок потужності такого монстра як NEC, приставку під назвою PC Engine, запустили в продаж. Продажі приставки одразу добре стартували завдяки рекламі та фестивалю на якому Hudson почала активно її просувати.

   Якщо приставки попереднього покоління були виключно 8-бітні, то в цієї був 16-бітний процесор. За рахунок цього графіка була значно краща ніж в конкурентів. Наступною перевагою стали носії з іграми, які мали назву Hu-card. Виробництво таких карт було недорогим, що дуже позитивно позначилось на ціні ігор.    

       Співробітництво з гігантом електроніки NEC вплинуло на шикарний, добре продуманий дизайн PC Engine. З часом до приставки виходили чудові покращення, які дуже органічно вписувалися в загальний концепт. 

    Першим покращенням став додаток Multi Tab, який підтримував одночасну гру до 5 гравців.

     Наступним додатком випустили CD-Rom привід, який надавав можливість грати в ігри випущені на дисках та слухати музику зі звичайних Compact Disk (далі CD). Він з'єднувався через дрот до основної приставки. Вони пішли далі і випустили спеціальний додаток Rom Rom Amplifier, щоб можна було співати караоке і до нього 10 караоке дисків. Уявіть, це було в 1989 році! І це ще не все.

    Наступним кроком, був випуск Interface unit - це спеціальна база, на якій гарно розташовувалась і сама приставка і всі додатки без дротових з'єднань. Також  Interface unit підтримував зберігання досягнень в іграх. Тоді як конкуренти для цього використовували батарейки, які ліпили прямо в картриджі.  Хоча коштував повний набір досить дорого. загальна конструкція приставки нагадує персональний комп'ютер, бо була можливість придбати приставку з будь якими додатками окремо або одразу повний комплект. Оскільки, не всі могли дозволити собі придбати interface unit, а ігри з цією функцією вже з'явилися, то NEC випустив окремий маленький додаток, який зберігав досягнення в проходженні ігор. І коштував він набагато дешевше.

   Випуск приставки в Японії був виключно вдалим і потіснив навіть SEGA з її приставкою наступного покоління! Було продано близько 10 мільйонів PC Engine.

      Найпопулярнішими іграми приставки були: Batman, Beyond Shadowgate, Bloody wolf, Blazing Lasers, Cadash,  Devil's Crush, Die Hard, Dragon egg, Dragon spirit, Legendary Axe 1-2, Mizubaku Daibouken, серія Bonk's Adventure тощо.

‍

      А в 1988 році в Японії вийшла Sega Mega Drive (далі SMD). Це була приставка від невгамовної SEGA, яка дуже хотіла нарешті впоратись з Nintendo. Якщо розглядати цю ситуацію зараз, то ми вже знаємо, що їй таки вдалося. Це їхня найуспішніша приставка за всю історію фірми. Але початок був зовсім не такий оптимістичний. 

    Старт продажу SMD в Японії почався з відверто галімою грою "Altered Beast" в комплекті. В той час на Famicom вийшов простохіт з хітів "Super Mario Bros 3". Як ви гадаєте, чи бажали японці змінити приставку за такої пропозиції? Певно, що ні. На початку для Mega Drive було розроблено мало ігор і всі вони тхнули низькою якістю але пізніше ситуація змінилася і можна було підібрати гру до будь яких вподобань. SEGA, що тільки не робила, щоб подолати PC Engine чи Famicom але не змогла.

‍

Хоча, в Японії Sega Mega Drive не поборола конкуренцію від Nintendo, в країнах США та Європи ця приставка стала першою в четвертому поколінні, яка досягла успіху. Цьому сприяла низка факторів: агресивна реклама, спрямована на молодь, велика кількість ігор, які перенесли з аркадних автоматів, а також вихід найвідомішої їхньої гри - Sonic the Hedgehog. Синій надзвуковий їжак став їхнім талісманом, таким же впливовим як Маріо для Nintendo. 

Для випуску приставки в США довелося змінити назву на SEGA Genesis, бо марку Mega Drive не змогли зареєструвати.

     Для просування приставки в Америці був найнятий колишній президент Atari, який зробив просто неймовірний вкид під час маркетингової компанії - "Sega does what Nintendon't" (Це була гра слів, яка в перекладі означала "Сега робить те, що Нінтендо не може"). Вочевидь, такі методи ніяк не спрацювали, тому найняли іншу людину - Тома Калінскі.  Він зменшив ціну на приставку, зібрав команду розробки ігор (націлених саме на американський ринок) та замінив гру "Altered Beast", яка входила в комплект з приставкою, на "Sonic The Hedgehog". І після цього SEGA змогла. Почалися позитивні відгуки від преси, бо багатьом припав до вподоби цей синій їжачок. Гру називали найвеличнішою, через що багато покупців бажали приставку саме від SEGA. В 1992-у році продажі SEGA вперше перевершили Nintendo. Ще однією перемогою став прецедент із зображенням жорсткості в іграх. Саме так, на SMD випустили гру Mortal Kombat, в якій була кров та сцени  насильства. Через це в США зібрали цензурний комітет, і щоб запобігти цензурі в іграх, SEGA створила першу в світі систему експертизи контенту в іграх (Videogame Rating Council). Завдяки цій системі SEGA могла керувати кількістю насильства в іграх і попереджати про це покупців спеціальним маркуванням. Відповідну бірочку ліпили на картриджах з іграми. Це була успішна система і навіть Nintendo  довелося до неї приєднатися. Тому далі в рекламі приставка вказувалася як "крута" або "кльова" і має "Blast Processing", який вже став мемом. Стосовно цього терміну, то малося на увазі, що приставка краща, бо ігри на ній динамічніші.

    На жаль, це був останній успіх SEGA, після якого йшли тільки провальні продукти. Першими з них стали доповнення до приставки SEGA Mega Drive. 

   У 1991 році набувають популярності компакт диски (CD). Фірми почали розглядати цей сучасний носій інформації як засіб для розвитку своїх продуктів. Намагаючись отримати перевагу на своїми конкурентами, Sega сумісно з JVC поспішно випустила SEGA CD. Це був додаток, який інакше як сіамський близнюк і не назвеш. Додаток мав робити ігри більш сучасними використовуючи можливості CD, надаючи їм навіть повноцінні відеоролики. Але для цього потрібно було ці ігри розробляти. А їх було на старті лише 2... Коштував цей додаток, як нова приставка і мав такі ж розміри. Разом вони займали дуже багато місця. Не дивно, що продажі стали падати. Так, з часом ігор стало більше але SEGA вирішила забити на цей додаток і перейти до своєї приставки наступного покоління.  Але оскільки до виходу приставки було ще далеко, компанія прийняла рішення - випустити ще один додаток!

    В 1994 році вже відчувалося, що SMD програє битву новій приставці від Nintendo, технічні характеристики якої були значно кращі. Таким чином і випустили SEGA 32x. Це була справжня гонка за кількістю бітів, тому їх тут було аж 32. Цей додаток приєднувався зверху до основної приставки замість картриджа. А в нього треба було ще й встромляти картридж з грою. SEGA розпочала гучний анонс нової системи, яка невдовзі вийде в продаж. А для тих, хто не зможе собі дозволити придбати приставку наступного покоління, випустять альтернативу у вигляді системи Sega 32x, яка мала коштувати вдвічі дешевше. Виявилося, що всім захотілося подешевше і компанія недооцінивши потреби, просто не змогла задовольнити попит, випустивши недостатню кількість приставок. А пізніше з'явилася проблема з іграми. Сторонні розробники, не дуже заохочувалися у створенні нових ігор, тому в решті решт SEGA визнала, що пообіцяла занадто багато і прикрила проект. Ті ж самі граблі.

Не зважаючи на провальні додатки, сама приставка залишила за собою глибокий слід і запам'яталася як одна з найкращих приставок у світі. SMD розв'язала справжню війну між приставками а її наслідками стали баталії в інтернетах між гравцями, які досі сперечаються яка система краща SMD чи Super NES?

    Найвідоміші ігри Sega Mega Drive: серія Sonic The Hedgehog, серія Streets of Rage, Dune The Battle for Arrakis, Ecco the Dolphin, Comix Zone, Shining Force, Dysney's Aladdin, Gunstar Heroes, Earthworm Jim та серія Mortal Kombat.

Пізніше тут буде посилання на детальний топ найкращих ексклюзивів приставки Sega Mega Drive.

     Підійшла черга і до Super Famicom. Проект її створення з'явився після того, як в Nintendo дізналися про створення PC Engine. А випустили в продаж вже коли SEGA зі своєю Genesis почала добре продаватися в Америці, що суттєво знизило продажі та популярність NES. Успіхи конкурентів змусили розробити 16 бітну приставку, щоб не відставати на ринку.

     Продаж в Японії розпочався в 1990 році та отримав миттєвий успіх. Всю першу партію приставок змели з магазинів за лічені години. 

Після виходу в Японії, Super Famicom почав хутко витісняти конкурентів і став лідером продаж. Nintendo змогли зберегти партнерство з основними фірмами (Capcom, Konami, Tecmo, Square Co та Enix), які робили круті ігри для їхньої попередньої приставки. До речі, через це конкурентам було важко домовитись про розробку ігор для їхніх SMD та PC Engine 

    До виходу приставки були розроблені лише 2 гри, але які - Super Mario World та F-Zero. Компанія Nintendo  точно не збиралася помилятися, випускаючи на старті ігри низької якості.

   В США та Європі її випустили під назвою Super Nintendo Entertainment System (скорочено SNES) і ця версія мало чим відрізнялася від японської.

    З появою більшої кількості ігор, Nintendo почала забирати назад лідерство на ринку. Адже SNES була більш технологічна та мала більшу палітру кольорів. За рахунок цього пізніше стали з'являтися ігри, які затьмарили все, що випускали конкуренти, та допомогли SNES впевнено триматися навіть в епоху 32-них ігор. На приставці була фішка під назвою Mode-7, завдяки якій в іграх демонструвалося масштабування об'єктів наче вони були тривимірні. 

    Однією з переваг приставки був звуковий чіп, який забезпечував іграм чудовий музикальний супровід, значно кращий за SMD. Ще однією фічею стали додаткові чіпи. Вони кріпились безпосередньо на платах з іграми і дозволяли робити крутіші ігри, ніж це визначалось характеристиками приставки. За допомогою таких чіпів на SNES випустили Star Fox, Doom, Pilotwings, тощо.

    Найбільш відомі ігри для Super Famicom: Super Mario World, Super Metroid, Donkey Kong Country, The legend of Zelda: Link to the past, Killer instinct, Final Fantasy VI, Chrono Trigger, Star Fox.

‍

    В 1990-у році японська компанія SNK випустила надпотужний аркадний автомат Neo Geo MVS (Multi video system), фішкою якого була можливість використовувати картриджі з іграми. В автоматі було аж 6 слотів для картриджів і його можливо було налаштовувати на будь які ігри. Це був прорив. Раніше в автоматах була якась одна гра а тут була вся бібліотека! Звісно за умови наявності цих картриджів у власника автомату. 

     Пізніше випустили домашню версію цього автомата у вигляді приставки, до якої підходили ці самі картриджі. Але занадто висока ціна на автомат та приставку відобразилася в низьких продажах. Було продано лише 1 мільйон пристроїв цього дива.

    А ось найвідоміші ігри могли бути вам знайомі: серія Metal Slug, серія Fatal Fury, Art of Fighting, Samurai Shodown та  The King of Fighters.

‍

     А що в нас? А в нашій країні було дуже багато поставок китайських клонів SMD і таких же картриджів з іграми. Через це багато гравців змогли награлися в ігри цього покоління. Перевагою була доступна ціна при хорошій якості. Проблеми виникали лише з іграми, які повинні були мати можливість зберігати досягнення, але не робили цього. В основному таке було в іграх жанру jrpg та спортивних симуляторах. Також не було книжочок з описом керування ігор. Хоча, піратська продукція переважала, траплялися і оригінали з Японії чи Америки.

А от Super NES чи PC Engine в нас зовсім не було. Якщо в ті часи хтось щось чув про SNES і мав уявлення про її існування, то це були поодинокі випадки.

       Це було бурхливе четверте покоління, в якому розробили та випустили близько 30 приставок, а на горизонті вже маячить некст-ген.

‍