1993-2000 роки, - це покоління справжніх тривимірних. Раніше ігри на приставках були зазвичай двовимірними а тепер їм на заміну прийшли повноцінні тривимірні ігри. Що це означає? Відтепер на об'єкти в іграх можно було подивитися з різних боків в режимі реального часу. Наразі більшість випущених ігор на сучасних приставках - тривимірні. Якщо щось зовнішньо і змінилося в іграх з часів п'ятого покоління, то лише якість зображення.

‍
У вересні 1993 року фірми Panasonic, Goldstar, Sanyo вирішили увірватися в ринок зі своєю 32-бітною приставкою на компакт дисках - 3DO Interactive Multiplayer. Оскільки на приставці зверху був напис Panasonic, то її часто називали Panasonic 3DO.
Була проведена гучна рекламна компанія, але зависока ціна в 699$ та перенасичений іграми ринок призвели до провалу приставки та скорочення терміну її існування.
Перевагою приставки були досить просунуті апаратні можливості, відсутність регіональних блокувань та захисту від копіювання, що приваблювало виробників неліцензійних копій. На жаль, серед ігор панували різноманітні порти з інших систем.
Найкращими іграми вважаються:
Gex, Alone in the Dark, Myst, Out of This World, Star Control II, The Need for Speed, Jurassic Park Interactive, Crash N' Burn, Slayer, Killing Time та Super Street Fighter II Turbo.

З часів Atari 2600, фірма ніяк не могла успішно повернутися на ринок і випуск цієї приставки забив останнього цвяха в труну існування компанії. Мається на увазі Atari Jaguar, який випустили в листопаді 1993-го року.
Приставка справді була потужна, але  використовувала застарілий носій для ігор у вигляді картриджу і мала лише низькоякісні ігри. За останні роки своєї діяльності, компанія Атарі заплямувала свою репутацію, тому сторонні розробники та споживачі трималися від приставки подалі. Випуск цієї приставки супроводжувався агресивною рекламою (яка нагадувала іспанський сором), обіцянками та брехнею. Обіцянки так і залишились обіцянками, тому низькі продажі ще погіршились. приставка погано продавалася (всього продано близько 150 тисяч), тому Atari покинула ринок відеоігор.

А в листопаді наступного 1994-го року SEGA випустила обіцяний SEGA Saturn з ціною в 399$. Ця приставка є спадкоємицею успішної SEGA Mega Drive, але вже працювала на компакт дисках. Приставка була досить потужна, проте в неї була складна архітектура, тому розробникам доводилося пахати як на заводі, щоб встигати випускати ігри в терміни випуску. Було випущено всього близько 1000 різних ігор та продано лише 9 мільйонів приставок, тому вона вважається провальною. Це сталося через низку факторів довготривалого процесу, який тягнувся роками.
По-перше, компанія намагалася випередити конкурентів, тому випустила в продаж на ринку США раніше зазначеного терміну, чим підставила усі великі магазини і свій же підрозділ, які не встигли до цього підготуватися. Покупці мусили місяцями чекати на вихід ігор до своєї приставки.
По-друге, недооцінивши попит на ігри своєї ж Genesis в США, вони не змогли задовольнити потреби гравців і при одночасному випуску Sega 32x та Sega Saturn надали перевагу останній. Через це натягнуті стосунки між підрозділами Японії та США дійшли до точки кипіння, що призвело до того, що звільнився Том Калінскі, який підняв продажі SEGA Genesis в США та привів SEGA до успіху.
По-третє, з'явився новий конкурент Sony зі своєю приставкою Playstation, який і загріб собі сторонніх розробників та частину ринку відеоігор.
Все це вплинуло на те, що приставка, маючи хороший потенціал, не змогла реалізувати себе в повній мірі. Хоча на старті в неї були хороші ігри, завдяки яким гравці в Японії і купляли приставку, але з часом ситуація погіршувалась. На приставку зробили класний порт своєї ж гри з аркадного автомату - Virtua Fighter. Справжній тривимірний файтинг з простим та інтуїтивним процесом виявився до вподоби гравцям, тому заради цієї гри багато хто і купував Saturn.
Найвідоміші ігри Sega Saturn: Nights into Dreams…, Virtua Fighter, Daytona USA, Virtua Cop, Enemy Zero, Lunar: Silver Star Story Complete, Burning Rangers, Mr.Bones, Panzer Dragoon, Policenauts, Slayers Royal, Virtua Racing,

   В 1994-у році NEC випустив PC-FX, який був нащадком PC Engine, але для ігор використовував виключно CD. Розробку розглядали ще в 1992 році але PC Engine була ще досить популярною, тому сторонні розробники відеоігор не зацікавилися новою приставкою. В результаті, до цього питання повернулися через рік але ситуація повністю змінилась.SEGA анонсувала свою нову приставку Sega Saturn а на ринку вже була 3DO. NEC турбувалась, що доки вони розроблять нову потужнішу приставку, пройде занадто багато часу і буде вже запізно. Тому вони вирішили випускати приставку на базі напрацюваної розробки минулого року, але це була помилка. Приставка не витримала конкуренції через свої заслабкі характеристики і продула боротьбу. PC-FX не був здатним обробляти графіку нового покоління, тому ігри були як і раніше -  двовимірними. Намагаючись, хоч якось втриматись на плаву, фірма зняла обмеження на контроль якості продукту, щоб бодай хто-небудь розробляв для неї ігри. В результаті за приставкою закріпилася репутація приставки симуляторів побачень та хентаю (хентай, - це жанр аніме для дорослих, зачасту сповнене різних збочень; аніме - японська анімація, яка суттєво відрізняється від анімаційних стрічок інших країн світу).

   Наступна 32-х бітна приставка цьог покоління, вона ж найпопулярніша - Playstation, яку випустила якась компанія Sony в грудні 1994 року. Було продано близько 100 мільйонів приставок. Ця приставка забезпечила компанії прорив на ринку де до цього панували Nintendo та SEGA. Появі настільки могутнього конкурента посприяла сама ж Nintendo. Вони хотіли розробити додаток який би дозволяв Super NES запускати ігри на компакт дисках. Для цього Nintendo покликали в партнерів Sony але в ході укладання контракту, їм не сподобались умови, тому самі ж їх і киданули, домовившись з європейською компанією Philips. Це був неймовірно гучний прецедент, бо японська компанія зраджує іншу японську компанію на користь європейської.
  Саме тому, компанія Sony, маючи на руках готові розробки та образу на душі,  вирішила самостійно випустити приставку на ринок. Приставка була менш потужніша за Saturn, але мала дуже просту архітектуру, завдяки якій багатьом розробникам було дуже легко створювати для неї ігри. Оскільки компанія не мала досвіду створення відеоігор, то вона заручилася підтримкою великої кількості компаній, які цим займалися (такими як Konami, Namco, Capcom). Вони особисто зробили візит до всіх фірм, які займалися розробкою ігор! Лише в Японії Sony заручилася підтримкою близько 400 компаній і це був тільки початок. Окрім цього, собівартість випуску приставки була значно нижчою за конкурентів (всього 299$), що дозволило їй увірватися на ринок зі спокусливою ціною. Якщо на початку випуску її випереджала Saturn, то пізніше Sony почала продаватися краще, доки взагалі не витіснила її з ринку.
Дуже успішною стала співпраця із автором Virtua Fighter, який створив для Playstation  один з її потужніших хітів Tekken 3. А коли вони змогли домовитись про випуск ексклюзивної Final Fantasy VII, то продажі стрімко піднялися. Пізніше Sony випустили більш дешевий варіант Playstation one за ціною в 199$, що продовжило тривалість приставки на декілька років. На Playstation було випущено дуже багато хітових ігор, які в свій час вражали гравців наповал. Деякі з них можна із задоволенням проходити й сьогодні. Хоча тодішня графіка сьогодні виглядає дуже слабкою, але сам ігровий процес компенсує це із запасом.
Найпопулярніші ігри: Tekken 3, Metal Gear Solid, Final Fantasy VII, Final Fantasy 8, Final Fantasy 9, Need for speed 3, Gran Turismo, Silent Hill, серія Resident Evil, серія Spyro, серія Crash Bandicoot, серія Parasite Eve, серія Twisted Metal. Насправді, класнючих ігор так багато, що ми висвітлимо їх в окремій статті.

   Остання приставка, про яку хотілось би розповісти, це Nintendo 64 (далі N64). Так, справжня 64 бітна приставка, на картриджах... яку випустили в червні 1996 року. Приставку випустили так пізно через низку проблем, які довелося вирішувати протягом кількох років. Першою проблемою стало бажання випустити приставку на дисках і для цього вони запросили в партнерів компанію Sony. Коли Sony розробили демонстраційну версію і надіслали контракт, Nintendo не сподобалися умови цього контракту, тому вони вирішили змінити партнера на європейську компанію Philips. Але з ними теж не склалось і довелося розробляти приставку використовуючи застарілий носій для ігор - картриджі. Далі довелося вирішувати проблему стосовно якості процесору. Коли якість процесору задовольнила, з'ясувалося, що приставка мала високу складність опанування розробки ігор. Остання проблема, яку довелося вирішувати - відсутність бажання програмістів розробляти ігри на картриджах, бо це було складніше ніж використовувати диски. Це доволі дивне рішення, враховуючи, що всі конкуренти перейшли на компакт диски але іншого варіанту не було. Диски мали більший об'єм пам'яті і дешевші у виробництві. Хоча попри всі недоліки картриджів у порівнянні з дисками, вон мали дві переваги - велика швидкість включення ігор без довготривалих написів "loading" та довговічність.
Приставка була найпотужніша в цьому поколінні, хоча ніхто не вичавлював з неї максимум. Тривимірні ігри зазвичай не потребували більш високої точності 64-розрядної обробки типів даних. Крім цього, це збільшувало б об'єм пам'яті, кешу та пропускної здібності, що зменшило б загальну працездатність системи, тому програмісти не використовували весь потенціал Nintendo 64.
N64 на старті мало купляли але з часом ситуація покращилась. Завдяки постійній рекламі і наполегливій праці, Нінтендо повернула частину ринку. На старті в неї була приємна ціна в 199$ та декілька хітових ігор. Згодом кількість ігор збільшилась і справи пішли краще.
Консоль мала досить інноваційний джойстик з першим у світі аналоговим стіком. Такі стіки пізніше додали до джойстиків Playstation та інших приставок. Стік для джойстіка N64 був невдало розроблений і швидко виходив з ладу. Також цей джойстик надавав можливість тримати себе різними хватами, хоча це й використовувалося дуже рідко. В джойстик можна було вставляти карту пам'яті для збереження досягнень в іграх або модуль Rumble pack, який вібрував під час гри. На жаль, роз'єм для підключення був лише один, тому потрібно було обирати, що важливіше або змінювати під час гри. Доречі, приставка мала 4 роз'єми для джойстиків,тому можливо було грати вчотирьох.
N64 мала можливість покращувати графіку та динаміку ігор завдяки додатку Memory expansion pack.  Цей додаток містить додаткову пам'ять ємністю в 4МБ. Зараз він коштує дорожче за саму приставку, бо кількість випущених одиниць явно була недостатньою.
Пізніше до приставки випустили додаток Nintendo 64 DD, який дозволяв запускати ігри на дисках але його виробництво швиденько прикрили.
Взагалі, було продано близько 30 мільйонів Нінтендо 64, бо вона пізно вийшла і не встигла розкрити свій потенціал. Приставки випускались аж в 9 різних кольорах. Такого вибору різноманіття кольорів до цього не було.
Найпопулярнішими іграми Нінтендо 64 були: The legend of Zelda Ocarina of Time, Super Mario 64, The legend of Zelda Majora's mask, Cruis'n World, StarCraft 64, Paper Mario, Gex 64, Conker's Bad fur day, Killer Instinct Gold.
В цьому поколінні ігри змінили графіку та було випущено 17 різних приставок. Далі буде...

‍